|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Жила собі звичайнісінька родина з колоритним прізвищем Нестріляй. Батько Роберт працював зварювальником. Він був гострим, наче бритва, невблаганним до будь-яких прохань і дуже заощадливим. Мати Ліда служила в історичному музеї, ніколи нічому не дивувалася й була схожа на дирижабль. Єдина донька Віта понад усе любила готувати, але працювала в перукарні.
Тож все було пристойно, як і в більшості сімей: робота, серіал увечері, вермішелевий суп у каструлі. Літо на салатних грядках, зима під двома ковдрами. Та якось Віта наважилася на подорож до Туреччини, і все пішло шкереберть.
«Роман "Велетень з блакитними очима" мав вийти в минулому році напередодні літніх відпусток, але нахабно втрутилася війна. Відразу стало не до моря, шезлонга, м’ятного лимонаду чи сангрії. На десятий план відійшли засмага, кавуни, пісочні фортеці та купальник в стилі ретро, бо змінилися пріоритети та орієнтири. Головне стало вижити, вистояти, не з’їхати з глузду. З часом випробування лише помножувалися. Зачастили ракети, холоднеча в квартирі, темрява. Примарні весна та літо. Тяжкі бої, ще тяжчі втрати. Море стало ілюзорним, ніби паперовим, валізи не відпускними, швидше буденними, а мандрівки лише книжковими… Але "Велетень" все ж таки відбувся, бо історія в ньому тепла, в деякій мірі – виняткова».
