|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Роман, заснований на реальних подіях, де найважливішим для кожного з героїв є питання свободи вибору. Що ж обрати: свободу від чужих забобонів чи схвалення з боку суспільства? А що обрали б ви?
Коли Стас підписує робочий контракт і переїжджає в іншу країну, він ще не підозрює, що за любовний зв’язок з жінкою тут їх обох може спіткати смертна кара. Цей факт повинні підтвердити четверо свідків – і тоді вже ніщо не зупинить правосуддя. Але заборона кохання тільки посилює потяг, тому обидва герої мимоволі виявляються втягнутими у вир почуттів без права на втечу.
Приємний подарунок кожному читачеві – автограф з побажаннями автора книги «Тіні у профіль» письменниці Олени Андрейчикової.
«Я слухала і продовжувала згадувати моменти, в які була вільною. Коли отримувала те, що однозначно не могла собі дозволити жодна жінка в Саудівській Аравії. Дізнаючись все більше й більше подробиць цієї історії, я продовжувала дивуватися тому, з якою сміливістю, нахабством, зухвалістю діяла ця жінка. Сміливість чоловіка мене менше приваблювала. Зрештою він просто погодився на її пропозицію, не вважав за можливе й потрібне відмовитися від адреналіну, похоті та оргазмів. А ось вона… Якою ж вільною вона була в тому, чого хотіла! Просто земна жива жінка під страхом смерті виривала у життя шматочок щастя. Ні. Я зараз не про щастя злягання з чоловіком. А про акт свободи».
«Що може змусити дорослого чоловіка сходити з розуму в очікуванні жінки, яка повинна прийти до нього додому? Які дії, що виходять за рамки звичних уявлень чоловіка, котрий зустрічався з тисячами жінок, та й мав їх сотнями, може собі дозволити одна з них? Чим вона повинна відрізнятися від всіх інших, щоб він відчув не лише передбачувану напругу в паху в очікуванні першого разу, але й дивне тремтіння в колінах? Артрит поки виключимо. Йому немає ще сорока».
«Нам іноді складно собі зізнатися, що життя банальніше, ніж хотілось би його бачити, чути, торкатися, відчувати, читати. Не хочемо припускати навіть думки, що ми часом моторошні й жалюгідні, жорстокі й жорсткі, манірні й жадібні, але все ж спраглі життя, а значить, справжні…»